Фрай Отто
Фрай Пауль Отто | |
---|---|
Frei Paul Otto нім. Frei Otto | |
Дах Олімпійського стадіону в Мюнхені - один з найвизначніших проєктів Фрая Пауля Отто | |
Народження | 31 травня 1925 |
Смерть | 9 березня 2015 (89 років) |
Країна | Німеччина |
Навчання | Берлінський технічний університет і Архітектурна школа архітектурної асоціаціїd |
Діяльність | архітектор, викладач університету, інженер-будівельник, письменник |
Праця в містах | Мюнхен[1] |
Архітектурний стиль | хай-тек |
Найважливіші споруди | Олімпійський стадіон |
Членство | Берлінська академія мистецтв |
Заклад | Штутгартський університет, Берлінський технічний університет і Вашингтонський університет в Сент-Луїсі |
Нагороди | Praemium Imperiale (2006) Прітцкерівська премія (2015) |
Сайт | freiotto.com |
Фрай Отто у Вікісховищі |
Зовнішні зображення | |
---|---|
Фотографія Фрая Отто |
Фрай Пауль Отто (нім. Frei Paul Otto; 31 травня 1925 — 9 березня 2015) — німецький архітектор.
Здобув світове визнання як творець тентових та мембранних конструкцій, які застосовував у своїх спорудах.
Фрай Пауль Отто народився 31 травня 1925 року в місті Зігмар, нині район Хемніца, Німеччина. Незвичне ім'я Фрай (досл: вільний) обрала для нього мати, оскільки це слово було її життєвим девізом.[2] Батьки Фрая Отто були членами промислової спілки «Німецький веркбунд». Спершу Фрай Отто хотів стати скульптором, як його батько. У торговій школі (Handelsschule) Фрай завдяки своєму вчителю познайомився з планеризмом та авіамоделюванням. Він успішно здав іспит на право літати на планері. Готуючись до цього іспиту Фрай Отто багато вивчив про легкі конструкції та мембрани, напнуті на рамах — у пізніші роки це знання, з часом значно поглиблене, він використовував в своїх архітектурних проєктах.
Вивчав архітектуру в Берлінському технічному університеті. В кінці Другої світової війни воював як льотчик-винищувач.
У Нюрнбергу він потрапив у полон. Був інтернований у французький табір для військовополонених в місті Шартр. Під час перебування в таборі Фрай Отто мав нагоду щодня милуватися легкими конструкціями готичного Шартрського собору, архітектура якого, безперечно, вплинула на наступні проєкти Фрая Отто. Під час будівництва цього табору йому вдалося проявити себе в ролі інженера-конструктора, Фрай Отто запропонував кілька проєктів будівель з полегшених конструкцій, які були реалізовані (зокрема — намети для укриття).
1948 року Фрай Отто продовжив навчання в Берлінському технічному університеті. 1950 року він одержав факультетську стипендію й цілий навчальний рік мав можливість стажуватися в США, де зустрічався з такими архітекторами, як Еріх Мендельсон, Людвіг Міс ван дер Рое, Ріхард Нойтра та Френк Ллойд Райт. З Людвігом Місом ван дер Рое в нього зав'язалися дружні стосунки.
1952 року Фрай Отто почав свою архітектурну діяльність із заснування власного архітектурного бюро в Целендорфі (Берлін). 1954 року він опублікував свою докторську дисертацію під назвою «Підвісний дах» (Das hängende Dach).[3]
1964 року Отто заснував Інститут легких конструкцій Штутгартського університету та очолював його як на посаді професора аж до виходу на пенсію. На пенсії продовжив активну роботу як архітектор та інженер-консультант.
- 1955: Музичний павільйон у формі чотирикутного вітрила на Федеральній садовій виставці в Касселі.
- 1957: Павільйон Танцбруннен, Рейнський парк у Кельні.
- 1963: Церква Святого Луки в районі Гролланд міста Бремена — разом з Карстеном Шреком.
- 1967: Павільйон Західної Німеччини на Експо-67 у Монреалі (демонтовано).
- 1968: Рухомий дах над руїнами монастиря в Бад-Герсфельді.
- 1971: Церква Бонгеффера в районі Гухтінг міста Бремена — разом з Карстеном Шреком.
- 1972: Дах Олімпійського стадіону у Мюнхені.
- 1974: Конференццентр у місті Мекка — разом з Рольфом Гутбродом.
- 1975: «Мультигалле» в Маннгаймі.
- 1980: Вольєр на 5000 м² в зоопарку Геллабрун (Мюнхен).
- 1985: Будівля «Tuwaiq Palace» в Ер-Ріяді (Саудівська Аравія) — спільно з бюро Гапполда.
- 1988: Виробничий павільйон для меблевої фірми Вілкган в місті Бад-Мюндер-ам-Дайстер[4]
- 2000: Дах японського павільйону на Expo 2000 у Ганновері.
- 2000: Співробітництво у проєкті нового залізничного вокзалу Штуттгарт 21.
- 2000: «Круглі намети» в Леонберзі (багатошарові мембранні конструкції)
- 2004: Проєкт «парасольок» для Замкової площі в Штуттгарті.
- 1967 — Берлінська мистецка премія в галузі архітектури.
- 1974 — Медаль Томаса Джефферсона в галузі архітектури.
- 1980 та 1998 — премія Ага-хана в архітектурі.
- 1982 — Велика премія Спілки німецьких архітекторів[5].
- 1990 — Премія Хонда
- 1996 — Премія Вольфа в галузі архітектури.
- 2000 — Спеціальна премія VII Міжнародного бієннале архітектури за життєвий доробок.
- 2005 — Золота медаль Королівського Інституту Британських Архітекторів.
- 2006 — Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина».
- 2006 — Praemium Imperiale («Світова культурна премія пам'яті його імператорської величності принца Такамацу»).
- 2013 — Архітектурна премія Ніке.
- 2015 — Прітцкерівська премія.
-
Павільйон Танцбруннен, Рейнський парк у Кельні. (1957)
-
Дзвіниця церкви Шенев, Берлін-Целендорф (1960)
-
Церква Святого Луки в районі Гролланд міста Бремена — разом з Карстеном Шреком (1963/64)
-
Церква Бонгеффера в районі Гухтінг міста Бремена — разом з Карстеном Шреком (1971)
-
Дах Олімпійського стадіону у Мюнхені (1972)
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118590812 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Martin Schuster: Seminararbeit Designgeschichte: Frei Otto. [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] In: Universität Stuttgart, 1997.
Dieter Wunderlich: Biografie Frei Otto. [Архівовано 9 травня 2016 у Wayback Machine.] 2006/2007. - ↑ Martin Schuster: Seminararbeit Designgeschichte: Frei Otto. Einleitung. [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] In: Universität Stuttgart, aufgerufen am 12. März 2015.
- ↑ Fertigungspavillons der Firma Wilkhahn in Bad Münder. [Архівовано 25 лютого 2017 у Wayback Machine.] In: Architekturmuseum der Technischen Universität München|Architekturmuseum der TU München, виставка «Frei Otto — Leicht bauen, natürlich gestalten» 2005.
- ↑ Großer BDA-Preis. [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.] In: Bund Deutscher Architekten (BDA)
- Conrad Roland: Frei Otto — Spannweiten. Ideen und Versuche zum Leichtbau. Ein Werkstattbericht von Conrad Roland. Ullstein, Berlin, Frankfurt/Main und Wien 1965.
- Winfried Nerdinger (Hrsg.): Frei Otto. Complete Works. Lightweight Construction — Natural Design. Birkhäuser Verlag für Architektur, Basel, Boston, Berlin, Architekturmuseum der Technischen Universität München 2005, ISBN 978-3-7643-7231-6
- Frei Otto, Bodo Rasch: Finding Form: Towards an Architecture of the Minimal, 1996, ISBN 3930698668
- Philip Drew, «Frei Otto; Form and Structure», 1976, ISBN 0258970537, ISBN 978-0258970539
- Philip Drew, «Tensile Architecture», 1979, ISBN 025897012X, ISBN 978-0258970126
- Фрай Отто в archINFORM
- Офіційний сайт Фрая Пауля Отто [Архівовано 29 квітня 2011 у Wayback Machine.]
- Frei Paul Otto (англ.)
- Architekt von internationalem Renommée (нім.)
- Ausstellung des Architekturmuseums zu Frei Otto [Архівовано 25 березня 2013 у Wayback Machine.] (нім.)
- Japan Pavilion Expo 2000 — About the roof structure [Архівовано 18 жовтня 2006 у Wayback Machine.]
- SL Rasch GmbH Homepage [Архівовано 14 вересня 2019 у Wayback Machine.]
- Last recorded interview with Frei Otto, about his life and receiving the Pritzker Prize
- Народились 31 травня
- Народились 1925
- Уродженці Саксонії
- Померли 9 березня
- Померли 2015
- Померли в Баден-Вюртемберзі
- Випускники Берлінського технічного університету
- Викладачі Берлінського технічного університету
- Викладачі Вашингтонського університету в Сент-Луїсі
- Німецькі архітектори
- Німецькі льотчики Другої світової війни
- Льотчики-винищувачі
- Лауреати премії Вольфа (мистецтво)
- Лауреати Берлінської художньої премії
- Прітцкерівські лауреати
- Архітектори Мюнхена
- Архітектура хай-теку
- Уродженці Хемніца
- Офіцери ордена «За заслуги перед ФРН»